правнучин БукваП 1. Стосовний до правнука або правнуки, що належить їм. 2. Який є нащадком у третьому коліні; такий, що є правнуком або правнукою. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик () | ←гуеласентенційність→