правнуча БукваП 1. Жіноча особа, яка є правнукою (дочка онука або онуки). 2. Уживається як звернення до правнучки або молодої дівчини в родині (емоційно-зменшувальне). Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←гужгужевня→