гуж

1. Частина упряжі — шкіряний або мотузковий ремінь, що з’єднує хомута (або шлею) з дугою та служить для запрягання коня в віз чи сани.

2. Заст. Міра довжини, що дорівнює відстані між кінцями розставлених у сторони рук (звичайно близько 2,1 метра); сажень.

3. Діал. Вузлик, зв’язка, в’язка (часто сіна, соломи).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ты ж, мой друг, сподоблен воду пить небесну, Коей чужд сей мір нечистой, Тягнеш ли в один гуж или мучен злою Славы и богатства молью. Лучше селских утѣх и мила покою Чтеш дворских житій неволю?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |