Значення
-
Властивість людини, яка живе за моральними принципами, дотримується заповідей Божих та загальнолюдських норм чесності, справедливості і добра; безгрішність, побожність.
-
Поведінка, вчинки, що відповідають таким принципам; справедливість, чесність.
-
У релігійному контексті — стан душі праведника, що забезпечує спасіння і оправдання перед Богом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. праведність, р. праведності, д. праведності, з. праведність, о. праведністю, м. праведності, к. праведносте