Словник Української Мови
Буква
1. Пристрій для гладження білизни, одягу тощо, що працює за принципом нагрівання металевої підошви (електричним струмом, вугіллям або іншим джерелом тепла).
2. Розмовна назва медичної грелки, зазвичай гумової, яку наповнюють гарячою водою для прогревання.
3. Заст. або рег. Назва плоского важкого каменя, який, нагріваючи на вогні, використовували для гладження.
Приклад 1:
— Ви маєте на увазі теорію дзеркал Дзиндри з п’ятнадцятого століття, що її частенько згадував Паливода тоді, коли ще носився з думкою заснувати інститут парапсихології і навіть, якщо вірити Григорові Папському — той скрізь бачив привидів, — уже купив був на околиці Боґенгавзену віллу, з якої час від часу вилітали на вулицю важкі предмети, навіть коли не було дома Паливодиної прибиральниці (здається, Григір і справді бачив, як із вікна летіла не лише праска, а й дубова шафа, яка мало не розчавила Григора, аж він мусів оскаржити Паливоду, який однак уламав Григора взяти назад позов), а тоді, нікому нічого не пояснюючи, все кинув і терміново виїхав до Цюріху до свого брата Антона, що невдовзі перед тим повернувся з Бельгійського Конґо, де він п’ять років відбував медичну практику? — Так, я пригадую, бо саме тоді Антін вилікував Всеволода Решетинця від прогресивного паралічу, який почався в необережного хлопця після невеличкого розходження щодо незалежности України з радянцями в марсельському порту.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”