праотець

1. Далекий предок, родоначальник покоління, роду або народу; прародитель.

2. (у релігійному контексті, з великої літери) Один з біблійних патріархів, які вважаються предками єврейського народу та духовними предками у християнстві (наприклад, Авраам, Ісаак, Яків).

3. (переносне значення) Засновник, основоположник якої-небудь галузі знання, мистецтва, ідеї тощо; духовний попередник.

Приклади вживання

Приклад 1:
Праотець ваш змій одвіку пильнує п’яту. І ви, люблячи, любите і, пильнуючи, пильнуєте п’яту.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |