Словник Української Мови
Буква
1. Статичне положення тіла або його частин, що набуває виразного характеру; поставу, позицію (наприклад, поза танцюриста, природна поза).
2. Переносно: уявна роль, становище, прийнятий кимось спосіб поведінки в суспільстві; маніру, ставлення (наприклад, поза байдужості, поза захисника справедливості).
3. У мистецтві (живописі, скульптурі, фотографії тощо): положення фігури, моделі, що передає певний стан, думку або емоцію.
Приклад 1:
Де поза розумом чуття провалля, наче нетрі темні, незрозуміла мова вір прадавніх нас оточить. Слово за словом, мов ріка весною криги, точить.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Реальне життя поза нашим світом, поза Києвом — було незнане, то й не існувало. Я себе формувала на книжках, на поезії.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Альборак Джабраїлі у цю мить взагалі був поза остро вом — у приміщенні квестури неподалік від Pio ді Сан Льоренцо він писав чергову начинену культурно-історич ними ремінісценціями скаргу щодо зниклого і досі не знайденого Росинанта. Усі інші гості, так чи інакше виявляючи свою гостру не хіть до виступу славнозвісної американки (вигуки з місць на кшталт «О ля-ля», тупання ногами, свист), разом із тим не виявляли нетерпимості аж настільки, щоб зірвати акцію й не дати Шалайзер догово рити.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”