Значення
-
Статичне положення тіла або його частин, що набуває виразного характеру; поставу, позицію (наприклад, поза танцюриста, природна поза).
-
Переносно: уявна роль, становище, прийнятий кимось спосіб поведінки в суспільстві; маніру, ставлення (наприклад, поза байдужості, поза захисника справедливості).
-
У мистецтві (живописі, скульптурі, фотографії тощо): положення фігури, моделі, що передає певний стан, думку або емоцію.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. поза, р. пози, д. позі, з. позу, о. позою, м. позі, к. позо
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘поза’ походить від праслов’янського сполучення прийменників ‘по’ та ‘за’, що буквально означало ‘по за’ (тобто ‘слідом за’, ‘позаду’). Це складення з часом злилося в один прийменник, який вживається для позначення розташування за чимось або позаду чогось. Споріднені форми існують в інших слов’янських мовах: російське ‘по-за’, білоруське ‘па-за’, польське ‘poza’, а також у словацькій, сербохорватській та інших. Таким чином, ‘поза’ є спільнослов’янським утворенням, що збереглося в українській мові.