Древослів

Словник Української Мови

позаяк

[pozɑjɑk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Сполучник, що вживається для введення підряднихпричинних речень і вказує на причину, обставину, з якої випливає дія головного речення; відповідає значенням сполучників “оскільки”, “тому що”, “бо”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. позаяк, р. позаяк, д. позаяк, з. позаяк, о. позаяк, м. позаяк, к. позаяк

Більше записів