повиходити

[poʋɪxodɪtɪ] Дієслово

Буква:П

Значення

  1. (Про групу людей, тварин або предмети) З’явитися, вийти назовсім або по черзі з різних місць; покинутиприміщення, простір.

  2. (Про рослини) Прорости, з’явитися на поверхні ґрунту (про велику кількість або все в цілому).

  3. (Розм.) Вийти з ладу, пошкодитися (про кілька предметів або все в цілому).

  4. (Діал.) Витратити, вичерпати (ресурс) в результаті тривалого використання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я повиходжу, ти повиходиш, він повиходить, ми повиходимо, ви повиходите, вони повиходять

Приклади з художньої літератури

  • й тобі дадуть горіх маленький,
    і той — розколеш — пустка в ньому,
    а з тої пустки по одному
    ідуть і йдуть печальні лемки.
    І знаєш: лиш тобі спинити,
    але хіба від того ліпше? —
    вже на долоні не вмістити
    чоренних лемків із горішка.
    Ну що ж? — ти здійсниш нині диво:
    сухий горіх зазеленіє:
    з білесенької середини
    враз повиходять лемки білі.
    Ти станеш збоку — й, наче в мевах,
    вздриш, як вони десь там, в долині,
    зі слів, немов із вух коневих,
    виходять, юні і вродливі…
    А в північ копитату й вічну—
    за той малий горіх зелений
    твої всі роки, як червінці,
    змахнуть до чорної кишені.
    — Іван Малкович
  • Ну що ж? — ти здійсниш нині диво:
    сухий горіх зазеленіє:
    з білесенької середини
    враз повиходять лемки білі.
    — Іван Малкович

Більше записів