Словник Української Мови
Буква
1. Залишити когось або щось, відійти від кого-небудь, чого-небудь, переставши перебувати разом або опікуватися.
2. Залишити якесь місце, місцевість, переїхавши або відійшовши звідти.
3. Припинити займатися чимось, відмовитися від чогось (наприклад, від наміру, звички, ідеї).
4. Розлучитися з кимось, припинити стосунки.
5. (У пасивному стані) Виявитися позбавленим когось, чогось, залишеним без когось, чогось.
Приклад 1:
Я не маю сили покинути її… Я серцем чую — він вернеться сюди… Лісовик мовчки журливо хитає головою. знов прихиляється до стіни.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Ні, я попросту хочу покинути науку, бо думаю, що вона мені руйнує здоров’я і більш нічого… Професійні вчені — це такі люди, що запрягли самі себе в тачку… Покину я наукову кар’єру, зроблюся судією чи товаришем прокурора… матиму з того тисячі дві-три карбованців на рік, житиму собі спокійно, в доброму здоров’ї, не забиватиму свою голову науковими дурницями… А вчені тим часом нехай тягнуть свою тачку та сушать собі мозок над своєю дурацькою «наукою»… recte[45] шарлатанством… та нехай пишуть книжки мишам на снідання… Він, кажучи сеє, єхидкувато дививсь просто на професора, і той зрозумів, що цілий набій вимірений особисто проти нього. Він спалахнув; в його душі накипіло страшенно гірке невдоволення і ще гірший гнів, та й готові були невдержно вибухнути наверх.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Я б вам порадив покинути якнайшвидше наше Туапсе, доки малярія ще вас не виснажила… Нема на неї кращого ліку, як покинути теє місце, де її підхоплено. — Ну, що ви!
— Тютюнник Григорій, “Вир”