Словник Української Мови
Буква
1. Зробити щось знову, ще раз; відтворити дію, процес або стан, що вже мав місце раніше.
2. Проговорити, сказати або написати щось ще раз; відтворити почуте, прочитане або заучене.
3. Відтворити, відтворюючи, зробити подібним до чогось існуючого, зробити копію.
4. Знову вивчити, закріпити в пам’яті раніше пройдений матеріал.
Приклад 1:
): «Сковорода» — і тут же знакова публікація з її рефреном «Будем, будем бить» у розпал голодного 33-го… Як тут не повторити Шевченкове «серце болить, а розказувать треба…». А ось відгомін приїзду Тичини до Чернігова 1950 р. Поет читав свої «Танці на мечі», присвячені конгресові миру в Ебердині (Шотландія): «Чудесний, на конкретному матеріалі, справді комуністичний вірш.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— Ні, я можу це повторити… — Що повторити?! — Не ламання стільців, а повторити свідчення про те, що мною тут доконано, і підпишу протокол, якщо він буде об’єктивний… Будь ласка… — А-а… — скривився Великін.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 3:
— перекочував у ротi камiнчики неслухняних звукiв, не в змозi вимовити “Руперт стрiт”, а чи то повторити за нею, бо ж вона також говорила з акцентом, хай i не таким диркучим, “куд ю кол дере?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”