1. Підсилена форма прикметника “повний”, що означає максимальну заповненість, насиченість чимось, цілковиту відсутність порожнечі або вільних місць.
2. У переносному значенні — такий, що досяг найвищого ступеня, межі у своєму прояві; абсолютний, беззастережний, цілковитий (наприклад, про почуття, стан, якість).