НАЗБИ́РУВАЧ, -а, чол., спец. Пристрій, механізм або технічний засіб, призначений для автоматичного або механізованого збирання, накопичення та концентрації чого-небудь (наприклад, сировини, матеріалів, даних, інформації) з певної території, об’єкта чи джерела.
назбирувач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |