повнозвучний
[poʋnozʋut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Який має повний, багатий, гучний звук; дзвінкий, гучний, резонансний.
-
У мовознавстві: такий, що складається з повноголосного сполучення звуків (про слово, вимову); такий, що містить повноголосі (про мову).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повнозвучний, р. повнозвучного, д. повнозвучному, з. повнозвучного, о. повнозвучним, м. повнозвучнім