повноголосний
[poʋnoɦolosnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(про звук, голос) Який має повний, насичений, сильний звук; гучний, дзвінкий.
-
(лінгв., про сполучення звуків у слові) Такий, що містить повноголосся, тобто сполучення голосних із приголосними з обох боків (наприклад, -оро-, -ере-, -оло-), характерне для української мови на відміну від старослов’янської та інших слов’янських мов.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повноголосний, р. повноголосного, д. повноголосному, з. повноголосного, о. повноголосним, м. повноголоснім