Древослів

Словник Української Мови

повноголосся

Буква

1. Фонетичне явище в українській мові, що полягає у вживанні голосних звуків [о], [е] у закритих складах на місці праслов’янських *ъ, *ь (наприклад: *сънъ → сон, *дънь → день), на відміну від інших східнослов’янських мов, де в цих позиціях розвинувся редукований голосний, а потім зник (рос. сон, день) або перейшов в [о] під наголосом (біл. сон, дзень).

2. Власна назва історико-культурного руху та літературного угруповання українських письменників-модерністів початку XX століття (1906–1914), які проголошували національне відродження, зверталися до народної творчості та використовували фонетичний принцип правопису (на противагу етимологічному).

Приклади вживання

Приклад 1:
Невольнича муза ~408 як вогонь що повертається у кратер там Захід а наш схід висxід сходження щоденно вечірня Шевченкова зоря встає над горою Карпат,або Посельська книжка 409~ÂÅÐÁÍÀ ÍÅIJËß нашою мовою є: пруття вербове зірване на острівцях піщаних де шклистий сніг і оголена скеля ребрами світять сонце за кілька годин т а м буде над галицькими вербами за ніч у слоїку розпуклося баранцями виповнилося округлилося як повноголосся наше тепер наш дім повен мови предків вчуйте її що за мертвецьким плетивом лози заліза І. Калинець. Невольнича муза ~410 ще не увінчані осанною нашою мовою є: воскресіння мова вкраїнська Карпат,або Посельська книжка 411~ÌÀÐ’¯Í ÊÎвÍÜ повняться молоді долини дикою півонією мар’їним коренем цієї весни серед білодрожевих купин я хотів би забути усі слова окрім корінь і стебло листя — пупляхи окрім долина повітря воля я хотів би писати тільки тими словами як променем листи на білодрожевих пелюстках на осипаних і на тих що розів’ються завтра І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів