повноцінність

1. Властивість за значенням прикметникаповноцінний“; стан, коли щось має повну цінність, відповідає всім вимогам, нормам або очікуванням, не має вад або недоліків.

2. (У філософії, психології) Стан гармонійного та всебічного розвитку особистості, реалізації її потенціалу, життя без внутрішніх суперечностей та обмежень.

3. (У техніці, бізнесі) Практична придатність, справність, відповідність стандартам якості та функціональним вимогам.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дебютувавши трохи раніше за «шістдесятників», вона стала їхньою «предтечею», однією з тих, хто повертав поетичному слову естетичну повноцінність, хто рішуче ламав звичні художні критерії. Вихід книжки «Над берегами вічної ріки» став справжньою літературною сенсацією.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |