повнокомплектність

1. Властивість або стан предмета, механізму, набору, коли наявні всі без винятку частини, деталі, компоненти, документи тощо, що входять до його стандартного комплекту; цілісність, наявність повного комплекту.

2. У техніці, колекціонуванні, документообігу: характеристика об’єкта (виробу, видання, архівної справи), що свідчить про наявність усіх елементів, передбачених конструкцією, вихідними даними або нормативними вимогами.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |