Значення
-
Властивість або стан предмета, механізму, набору, коли наявні всі без винятку частини, деталі, компоненти, документи тощо, що входять до його стандартного комплекту; цілісність, наявність повного комплекту.
-
У техніці, колекціонуванні, документообігу: характеристика об’єкта (виробу, видання, архівної справи), що свідчить про наявність усіх елементів, передбачених конструкцією, вихідними даними або нормативними вимогами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повнокомплектність, р. повнокомплектності, д. повнокомплектності, з. повнокомплектність, о. повнокомплектністю, м. повнокомплектності, к. повнокомплектносте