Словник Української Мови
Буква
1. (Про вітер, повітря) Подути, почати віяти, створювати легкий рух повітря.
2. (Перен., про відчуття, стан) Раптово виникнути, відчутися, обхопити когось (часто про щось невідчутне фізично).
3. (Заст.) Пройти, проплисти повз когось, чогось (про вітер, запах тощо).
Приклад 1:
В твій куток не зорить острах і хитрощі І пекельних богинь погляди заздрісні Не спроможні пойнять дім твій — і Тартаром В тиху пристань повіяти. Нестурбований мир, спокій нерушений І здоров’я міцне, і призвичаєне До побожних трудів серце незламнеє Славлять твій гостелюбний дах.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”