Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОВІТЧ И НА , и, ж., зневажл. Зменш . до пов і тка . [ Михайло :] Під повітчину б’є , рве , скотина скоцюрбилась, далеко десь звір виє … (К.- Карий , II, 1960, 155); Ти злякано притулився до одвірка . А перед очима в блакитному смутку сповиті – сіра напіврозвалена повітчина … хлівничок… ( Головко , І, 1957, 70).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повітчина, р. повітчини, д. повітчині, з. повітчину, о. повітчиною, м. повітчині, к. повітчино