повірюваний

1. (від дієслова “повірити“) Такий, що його можна довірити комусь, передати на зберігання або відповідальність; надійний, гідний довіри.

2. (заст., від дієслова “повірити” у значенні “повірити в щось”) Такий, що йому можна вірити, правдоподібний, що викликає довіру.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |