поверху

Приклад 1:
А от на бічній веранді першого поверху шостого корпусу в Абрама Кацнельсона — літературні читання: я читаю не відомі ще загалові вірші Василя Стуса, які готую до видання, а Станіслав Тельнюк — дуже цікаві уривки зі свого щоденника, що його він вів у 60-і роки. Бачу, як на лавочці сидить усміхнений і завжди готовий до цікавої розмови Семен Журахович, а по алеї, тяжко спираючись на ціпок, йде сива і така шляхетна Ірина Анатоліївна Савенко, людина нелегкої долі і доброї широкої душі, людина, що її, як і Надію Суровцову, хочеться «читати», як цікаву книжку.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Але дівчина, мов догадуючись про його бажання, промайнула бігцем кілька приступок до першого поверху й зашаруділа ключем.— Бонжур, — сказала вона, зникаючи за дверима. XII Це був перший ранок, коли найретельніший студент інсти­туту Степан Радченко не з’явився на лекції.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 3:
А тiльки ти жебрацькi шмати скинути не хочеш, бо ти забула, що нiяка туга краси перемагати не повинна. То дай менi святковi шати, дiду! Я буду знов як лiсова царiвна, i щастя упаде менi до нiг, благаючи моєї ласки! Л i с о в и к Доню, давно готовi шати для царiвни, але вона десь бавилась, химерна, убравшися для жарту за жебрачку. Розкриває свою кирею i дiстає досi заховану пiд нею пишну, злотом гаптовану багряницю i срiбний серпанок; надiває багряницю поверху убрання на Мавку; йде до калини, швидко ламає на нiй червонi китицi ягiд, звиває собi вiночок, розпускає собi коси, квiтчається вiнком i склоняється перед Лiсовиком, – вiн накидає їй срiбний серпанок на голову. Л i с о в и к Тепер я вже за тебе не боюся. (Поважно кивнувши їй головою, меткою походою йде в гущавину i зникає). З лiсу вибiгає . Знов ти? (Намiряється втiкати). П е р е л е с н и к (зневажливо) Не бiйся, не до тебе. Хтiв я одвiдати Русалоньку, що в житi, та бачу, вже вона заснула.
— Українка Леся, “Лісова пісня”