Древослів

Словник Української Мови

поверху

[poʋɛrxu] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Верхня частина чогось, верхній шар, зовнішня сторона предмета або явища.

  2. У геології — стратиграфічний підрозділ, частина горизонту, що відрізняється певними літологічними особливостями.

  3. У сільському господарстві — верхній, найродючіший шар ґрунту; родючий ґрунт.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. поверх, р. поверху, д. поверхові, з. поверх, о. поверхом, м. поверсі, к. поверху

Більше записів