топонімія

Тлумачення із “Словника української мови”* ТОПОН І МІЯ , ї, ж. Сукупність географічних назв населених пунктів , гір , рівнин , озер , річок , лісів і т. ін. певної території . З усіх категорій лексики саме топонімія найвиразніше зберігає безпосередні й реальні співвідношення між явищами мови й різними сторонами суспільного життя (Мовозн., XIV, 1957, 63); Притчі й легенди [І. Франка ] становлять інтерес своєю топонімією та антропонімією , що вказує на літературно-мовні джерела цих творів ( Курс іст. укр. літ . мови , І, 1958, 504).