1. Який перебуває у стані глибокого пригнічення, розпачу або втратив волю до дії; пригнічений, знесилений.
2. (У поетичній та високій мові) Який був скинутий, повалений з влади, трону або високого становища.
повергнутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Казковий Васнецов і монументальний Рєпін, чаклун, що воскресив у фарбах героїчну душу своїх предків… Тихий, незнаний нікому Левченко і геніальний Врубель — перламутр кольорової мозаїки сліпить душу… Демон з поламаними крилами лежить, повергнутий в прах, і великі очі повні гордих сліз… Демон дерзання й невгнутої волі, що не хоче обертатися в прах… Образи перевтілень людської душі, гордий її лет, відображений засобами мистецтва, плине, як ріка, перед внутрішним зором… Час іде… Що таке «час іде”?! Час у карцері не йде.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикментик () |