Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “пригнічувати“; стан за значенням дієслова “пригнічуватися“: обмеження, стримування, утиск чого-небудь, позбавлення сили, інтенсивності, свободи розвитку або прояву.
2. Психологічний стан глибокого занепаду духу, смутку, безнадії; депресія, пригніченість.
3. Фізіол. Зниження, послаблення функцій якого-небудь органу, системи організму або нервової діяльності.
Приклад 1:
Були переживання за долю рідних — у воєнні літа, були бабунині сльози за сестрами — проте найменшої тіні страху, пригнічення, «каші в роті» — ні в кого з родини я не відчувала. У мами і в тітки Насті завжди була гідна постава, спокійно гідна — не дозволяли нікому й ні в чому себе принизити, зігнути.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
ПЕРВЕРЗІЯ 128 Опинившись на подіюмі, Лайза Шейла рішуче оглянула авдиторію і, навіть не вживши доречного у таких випадках «dear friends», відразу взяла найголовнішого з биків за… ні, не за роги: — Мене запрошено сюди, до Венеції, щоби почути мою думку про предмети, настіль ки широко і часто обговорю вані в новітніх суспільствах від Маркса і Фройда до Мар- кузе й Фелліні, наскільки ще й дотепер у чомусь неясні і — вживу нетолероване мною слово — таємничі: про секс і про його чоловічий орган, як і про визволення жіночих структур із-під його, як поба чимо, нічим не вмотивова ного пригнічення. Я свідома того, що багатьом із вас може категорично не сподо батися те, про що я далі гово ритиму.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”