Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто вижив після масового знищення, розгрому або загибелі інших; уцілілий залишок чого-небудь (часто зневажливо).
2. Зневажлива назва представника ворожої, ідейно чи політично ворожої групи, якого не знищили, не ліквідували повністю; залишок розгромленого угруповання.
Приклад 1:
На пам’ять 7 мая 1857 року Не на Вкраїні, а далеко, Аж за Уралом, за Елеком[508], Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву, А я, сумуючи, списав, Та рифму нищечком додав, Та невеличку і дешеву (Звичайне, крадене) зобгав Тобі поему на спомини, Мій друже щирий, мій єдиний! I Після великої зими, За Катерини за цариці, Москаль ту викопав криницю; А як він викопав, то ми Оце й розкажемо в пригоді, А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”