1. Який містить повчання, настанову; такий, що має на меті виховати, навчити чогось.
2. Який є наслідком чи виводом з чогось; такий, що дає підставу для висновків, настанов.
повчальний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як рятувати того, крізь кого, одним помахом унедійснюючи віки, лунає інквізиторський голос, що санкціонує (о цей піднятий угору повчальний палець непомильности!) автодафе в ім’я того Лагідного, який сказав: «ударять у праву щоку, підстав ліву?» Як промовляти до того, хто влялечкувався у фортецю із «ми єдині праведні, сіль землі, ліпші?» Як тут допомогти?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Повчальний і благодіяльний документ розкриває основні питання християнської моралі і починається біблейською медитацією діалогу Ісуса з юнаком, який намагається зрозуміти й усвідомити головні принципи християнської моралі, що досить корисно і повчально широкій читацькій масі молоді11. Використання ідей і принципів Енцикліки «Veritatis Splendor» дасть змогу не лише застерегти від помилок, а й з новою силою проголосити вирішальну сутність, яка якісно визначає « Новітність Християнської свободи: лише в істині людська воля має людський і відповідальний характер.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: прикментик () |