Древослів

Словник Української Мови

потир

[potɪr] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Церковна посудина для освяченого вина у вигляді чаші на високій підставі, яка використовується в християнському богослужінні, зокрема під час літургії для причастя; свята чаша.

  2. (у давнину) Загальна назва питного посуду — кубка, келиха, чаші.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потир, р. потира, д. потирові, з. потир, о. потиром, м. потирі, к. потире

Більше записів