Словник Української Мови
Буква
1. Ємність для рідин або сипких речовин, зроблена з різних матеріалів (скла, металу, глини тощо); посуд.
2. Судно, корабель (переважно невелике або вживається в технічній термінології).
3. Розм. Про людину, тіло людини (часто з відтінком зневаги або жарту).
Приклад 1:
Б а н ь к а — циліндрична або опукла посудина. Б ар а б ул я — картопля.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Серед традиційних форм бронзового ритуального посуду переважали дін (широка чаша на трьох ніжках), цзюе (посудина на трьох ніжках, схожа на перевернуту каску), гу (видовжена посудина, що розширяється доверху й донизу) тощо. Зовнішня поверхня цього посуду покривалася орнаментом, часом таким витонченим і складним, що його можна роздивитися лише через збільшувальне скло.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Мене аж жаль бере, як гляну на твого носа: така чудесна посудина i так даремно пустує. Якби менi такий нiс, як у тебе, то я б нiчого й не хотiв.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”