Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісний варіант написання слова “потяга” як форми родового відмінка однини іменника “потяг” (застаріле “потяга” замість сучасного “потяга”).
2. У діалектах (зокрема, західних) — назва для потяга, поїзда.
3. У фразеологізмі “дати потяга” (розм.) — різко рушити з місця, почати швидко їхати (про транспортний засіб).
Приклад 1:
На його місці лишилася купка самого болю, порожнина, яка незбагненним дивом відчувала: від їхньої, чоловіка й жінки, любови горить підлога потяга, що летить у безвість, горить весь світ, горить зранене Іванове серце так, як воно горіло перед Безручковою жінкою, коли вона взяла Безручка попід руку) і повела до іншого гурту, щоб тільки тепер, після майже десятьох чи одинадцятьох років, які минули від того новорічного вечора в Джуса, Іван Дмитрович Безручко, одбігши дружини, сина, маєтків і своєї попередньої надто досконалої подоби, неголений, в лахмітті й подертих черевиках прийшов до лікарні провідати його, Івана. — Як же вас впустили з птахом і колесом?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Вчора в Стриї на двірці, коли я стояв у черзі на вихід після львівського потяга, помітив у вікні вагона (nur fuer deutsche) Славу Т. Вона їхала на Дрогобич. Я привітався.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Сидячи бiля телефонного апарата, вона раз у раз зазирала у вiкно й дивилась на дорогу, що йшла вiд далекої сиротливої станцiї, де мусiв зiскочити з потяга її наречений: вона не припускала й мислi, що Михайлик може прийти зовсiм не зi станцiї, а з широкого степу, з якоїсь iншої слобiдки, походом. На селi було зовсiм тихо, нiби тут нiколи й не було громадянської вiйни.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”