Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. потрібка, р. потрібки, д. потрібці, з. потрібку, о. потрібкою, м. потрібці, к. потрібко
Походження слова (Етимологія)
Слово «потрібка» походить від праслов’янського *poterbъ, пов’язаного з дієсловом *terbiti, що означало «теребити, чистити, очищати від лушпиння; розчищати поле від чагарників і дерев; смикати». У церковнослов’янській мові потръбити означало «винищити, знищити, витратити; очистити», а потрібляти — «знищувати, стирати з лиця землі». Споріднені слова: польське potrzebić «викорчувати, викоренити, викаструвати», словацьке potrebný «уживаний», нижньолужицьке potrjebny «той самий», словенське potrebiti «очистити, прибрати». Таким чином, первісне значення було пов’язане з очищенням, викоріненням, а згодом розвинулося в абстрактніше «потреба».