Словник Української Мови
Буква
1. Мати потребу в чомусь, відчувати необхідність у чомусь для свого існування, розвитку або функціонування.
2. Вимагати наявності чогось, ставити певні умови для здійснення, виконання.
3. (у безособовому вживанні) Бути необхідним, належним, настійно потрібним.
Приклад 1:
2 “Господь Бог твій введе тебе в землю благу й велику, де потоки водяні й джерела безодні по полях і горах, у землю пшениці й ячменю, у землю маслинового єлею й меду, в землю, на якій не в бідності з’їси хліб твій, і нічого не будеш потребувати на ній”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”