потороча

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОТОР О ЧА , і, ж., розм. 1. Те саме , що пр и вид 1, 2. Ніч . З неба дивиться місяць . Берестки , тополі стоять , застигли в сріблі … Поторочі ось і ось бовваніють : острішки , клуні , хліви … ( Тесл ., З книги життя , 1949, 175); *У порівн. Брожу, тиняюсь, мов потороча , Тужу день божий – ввечері , вранці … ( Граб ., І, 1959, 341). 2. також лайл. Те саме , що оп у дало . – Пфу! – плюнув пан з такою огидою , немов то перед ним стояла не Пріська , не вродлива молодиця , а якась потороча … (Л. Янов., І, 1959, 211); Здивовані прохожі .., мабуть , мають мене за божевільного . Йде вулицею якась потороча , розмахує кулаками і щось варнякає ( Кол ., На фронті .., 1959, 133); [ Дід :] Новому цареві присягать будемо ! Он що ! [ Баба :] Та йди вже , йди , потороча ! ( Мам ., Тв., 1962, 286); *У порівн. – От тепер ти мій , – пильно оглядала вона Сергія , – а то стоїть , як потороча на городі ( Епік , Тв., 1958, 137).