Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва давньоукраїнського обрядового весняного пісенного жанру, що виконувався під час зустрічі весни та мав форму діалогу-змагання двох груп учасників.
2. Власна назва конкретної обрядової пісні, що належить до цього жанру, яку виконували, зокрема, на Великдень.
Приклад 1:
Не видиш ли и теперь, сколь многих изобиліе, как наводненіе всемирнаго потопа, пожерло, а души их чрезмірными затіями, как мелничныя камни, сами себя снідая, без зерна кру* т тятся? Божіе милосердіе, конечно бы, осыпало тебя изоби-ліем, естли б оно было тебѣ надобное; а теперь выброси из души сіе желаніе, оно совсѣм смердит родным свѣтовым квасом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
и4 не видимая, t ґдама до потопа. и3 и€шествие ноево иc ковчега.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”