Словник Української Мови
Буква
1. Загинути від потрапляння у воду або іншу рідку середу, втративши здатність триматися на поверхні.
2. Перен. Повністю зануритися, втратитися в якомусь стані, почутті, діяльності (наприклад, у думках, у роздумах, у роботі).
3. Перен. Бути поглиненим, вкритим чимось, зникнути в чомусь (наприклад, про предмет, що поринув у темряві або тумані).
4. Перен. Зазнати повного краху, знищення, зникнути (про явище, стан, почуття тощо).
Приклад 1:
Під час такої зливи люди боялися виходити за поріг будинку, бо можна було прямо біля порога потонути. Сонячний диск, який кидав на землю не промені — розпечений свинець, швидко висушував землю, однак після цього на грунті залишався шар солі.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”