Значення
-
Зазнавати поразки у воді, опускатися на дно під дією власної ваги або внаслідок втрати плавучості (про предмети, судна, тварин, людей).
-
Перен. Повністю занурюватися у щось, опинятися в оточенні чогось у великій кількості (наприклад, тонути в роботі, тонути у деталях).
-
Перен. Втрачати чіткість, розмиватися, ставати ледве помітним (про звуки, образи, контури).
-
Розм. Зазнавати невдачі, провалу, руйнуватися (про плани, справи).
-
Діал. Повільно та важко рухатися, в’язнути (наприклад, у снігу, болоті).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я тону, ти тонеш, він тоне, ми тонемо, ви тонете, вони тонуть
Походження слова (Етимологія)
Слово «тонути» походить від праслов’янського *topnoti, що означало «занурюватися, йти на дно». Це дієслово тісно пов’язане зі словом «топити» (змушувати занурюватися). Споріднені слова є в багатьох слов’янських мовах: російське «тонуть», білоруське «тануць», польське «tonąć», чеське «tonout», болгарське «тьна» (занурююсь), сербохорватське «тонути», словенське «toniti» та інші. У давньоруській мові також було «тонути». Таким чином, слово має глибоке коріння і збереглося в багатьох слов’янських мовах.