потолоченість

[potolot͡ʃɛnistʲ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Властивість за значенням прикметникапотолочений“; стан, коли щось (переважно стеля) отримало певне оздоблення, покриття або обробку.

  2. Рідко вживане, абстрактне поняття, що позначає наявність стелі як такої, накритість приміщення зверху; стельовість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потолоченість, р. потолоченості, д. потолоченості, з. потолоченість, о. потолоченістю, м. потолоченості, к. потолоченосте

Більше записів