Словник Української Мови
Буква
1. Намагатися розважити, підбадьорити когось, заспокоїти в горі, невдачі; втішати.
2. Задовольняти якісь почуття, прагнення (переважно негативного характеру); тішити, утішати (наприклад, потішати свою злобу, потішати погордою).
3. Застаріле: тішити, радувати, доставляти задоволення.
Приклад 1:
Мабуть, вони належали двірцевим музиканткам і танцівницям, які мали потішати своїм мистецтвом вельможного меломана й на тому світі. Археологічною сенсацією XX ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Він до всього пильно прислухався, до всього приглядався, всім цікавився, всім співчував, всіх хотів потішати, розпитуючи про все докладно. Ця його риса нашорошила Андрія.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”