1. Прислівник, що вказує на наступність дії або події після певного моменту в минулому, теперішньому або майбутньому; пізніше, згодом, опісля.
2. Уживається для позначення черговості дій або переліку; далі, затим.
Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник, що вказує на наступність дії або події після певного моменту в минулому, теперішньому або майбутньому; пізніше, згодом, опісля.
2. Уживається для позначення черговості дій або переліку; далі, затим.
Приклад 1:
Такі дані вказують на тенденцію підприємств до раціоналізації своєї логістичної діяльності насамперед шляхом зміцнення інформаційної бази логістичного управління, а вже потім – вдосконалення транспортного та складського складників. Скоріше всього, це пов’язане з розвитком різних форм аутсорсингу, що означає передачу транспортних та складських функцій зовнішнім фірмам, які спеціалізуються в наданні транспортно-логістичних послуг.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
І пливла його мова, багата, квітчаста, а зал зачаровано слухав — сиві професори ще старої доби, часто з австрійським двічі przedwojennym wychowaniem, теж захоплювалися тим хлопцем… Потім вийшов Микола Вінграновський, тим своїм граціозним кроком. У нього жести полохливого оленя і разом з тим гордого — на високо піднятій голові, здавалось, він несе або пишні росохаті роги оленя, або королівську корону.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”