Словник Української Мови
Буква
1. Фізіологічний процес виділення рідини (поту) потовими залозами шкіри, що виконує функції терморегуляції організму та виведення продуктів обміну речовин.
2. (перен.) Стан сильного занепокоєння, тривоги або напруженої праці, що супроводжується відчуттям внутрішнього дискомфорту, схожим на фізичне потіння.
Приклад 1:
Ніякі звуки ззовні сюди не досягали й, якби не досадне потіння та задуха, то тут би було добре. Нерви людські відпочивали, бо не гриміли засуви, не бентежили душу стогони й крики, не лякала ніяка тупотнява опівночі, не гули машини з відкритими глушителями, не чути було нічого.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”