1. (у давньогрецькій міфології) божество, персоніфікація покарання, помсти та відплати за злочини, одна з трьох Ериній (разом з Алекто та Мегерою).
2. (переносно, книжн.) жорстока помста, кара, що сприймається як неминуча розплата.
Словник Української Мови
Буква
1. (у давньогрецькій міфології) божество, персоніфікація покарання, помсти та відплати за злочини, одна з трьох Ериній (разом з Алекто та Мегерою).
2. (переносно, книжн.) жорстока помста, кара, що сприймається як неминуча розплата.
Приклад 1:
До цього образу зверталися мислителі Відродження, наприклад Еразм Роттердамський у «Похвалі глу* поті». 5…0.водит Павел своего Тимофея.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
У 1920-х роках одна за одною з’явилися поетичні збірки молодого автора: «До меж заказаних», «В поті чола», поеми «Ave Maria» та «Скелька», яку називають романом у віршах. Цікавою була історія видання поеми «Ave Maria», яку надрукували без цензурного дозволу.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 3:
Так, порти України з Туреччиною з’єднують чотири міжнародні поромні лінії – Миколаїв -Стамбул, Іллічівськ – Деріндже, Іллічівськ – Самсун, Скадовськ – Зонгулдак; російський порт Кавказ з’єднаний поромом з грузинським Поті (нині тимчасово не пряцює); діє міжнародний пором, як складник TRACECA, Варна – Іллічівськ – Поті/Батумі; готуються до відновлення поромні маршрути Констанца – Самсун та Констанца – Батумі. Отже, основні інтермодальні трансчорноморські лінії базуються на портах: Іллічівськ, Одеса, Ізмаїл, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Бердянськ, Керч (Україна), Констанца (Румунія), Варна та Бургас (Болгарія), Новоросійськ, Туапсе та Кавказ (Росія), Поті та Батумі (Грузія), Стамбул, Деріндже, Зонгулдак та Самсун (Туреччина).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”