потерча

1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, походить від діалектного слова “потерча” (дитина, що залишилася без батьків) або пов’язане з топонімом Потелич.

2. (діал.) Дитина-сирота, покинута дитина; часто стосовно тварини, що залишилася без матері.

Приклади вживання

Приклад 1:
Перше Потерча Утопи! Не смію.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: іменник (однина) |