потерча

[potɛrt͡ʃɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, походить від діалектного слова “потерча” (дитина, що залишилася без батьків) або пов’язане з топонімом Потелич.

  2. (діал.) Дитина-сирота, покинута дитина; часто стосовно тварини, що залишилася без матері.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потерча, р. потерчати, д. потерчаті, з. потерча, о. потерчам, м. потерчаті, к. потерча

Більше записів