посидючість

1. Властивість за значенням прикметникапосидючий“; здатність довго та старанно займатися чимось, працювати на одному місці; усидливість.

2. Рідкісне, малопоширене позначення для місцевості, де люди ведуть осілий спосіб життя (зазвичай у протиставленні до кочового).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |