Словник Української Мови
Буква
1. Забезпечити когось або щось необхідними матеріалами, товарами, ресурсами, сировиною тощо; поставити, надати у потрібній кількості.
2. (У техніці, промисловості) Подати, направити щось до місця споживання або використання (наприклад, енергію, паливо, воду).
Приклад 1:
На цього одного треба постачити барил зо двоє, — сказав Єремія. «А тим часом треба б встругнути якусь фацецію для польських магнатів, треба вигадати щось незвичайне й втішне, щоб забавити та втішити панів.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”