поспільство

1. Історичний термін для позначення селянської громади, сільської общини в Україні (особливо в добу Гетьманщини), яка володіла землею на правах колективної власності та здійснювала місцеве самоврядування.

2. У широкому значенні — суспільство, спільнота, колектив однодумців або людей, об’єднаних спільним походженням, інтересами або діяльністю (зараз вживається переважно в літературній та публіцистичній мові).

Приклади вживання

Приклад 1:
У ко­заків не ста­ва­ло війська,- ми сіли на коні; у ко­заків не бу­ло гро­шей,- ми да­ли їм і гро­шей, і зброю; укупі би­ли ляхів, укупі терпіли всякі при­го­ди, а як прий­шлось до розквітан­ня, то ко­за­ки зос­та­лись ко­за­ка­ми, а нас у поспільство по­вер­не­но! Що ж ми та­ке?
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |