послужливо

1. У спосіб, що виражає готовність виконувати чиїсь доручення або бажання; зі старанністю, що свідчить про покору або прагнення догодити.

2. (Переніс.) Про дію, виконану з надмірною старанністю, що може свідчити про підлабузництво або низькопокірність.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але соратники Бесса послужливо видали Александру Македонському цього політичного невдаху. Впродовж трьох років тривало народне повстання в Согді, очолюване представником місцевої знаті Спітаменом.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: прислівник () |