Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «посоромити»; стан за значенням дієслова «посоромитися»; наведення сорому, приниження, зганьблення когось або почуття сорому, приниження внаслідок власних вчинків.
2. (у літературознавстві) Стилістичний прийом у народній творчості, зокрема в колядках та щедрівках, який полягає в гуморістичному чи сатиричному «соромленні» господарів з метою випросити дарунки; жанровий елемент обрядової поезії.
Приклад 1:
Існує також припущення, що посоромлення смертним богині — данина свіжим у пам’яті населення традиціям військової демократії. На світанку месопотамської цивілізації жерці, щоб запобігти надмірному посиленню влади вождя, вбивали його після «священного шлюбу» з верховною жрицею.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”