послушник

[posluʃnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Чоловік, який готується до прийняття чернечого постригу і проживає в монастирі, виконуючи різні послухи та виконуючи вказівки старших.

  2. Переносно: той, хто сліпо слухається когось, виконує чиїсь накази; прибічник, слухняна людина.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. послушник, р. послушника, д. послушникові, з. послушника, о. послушником, м. послушникові, к. послушнику

Більше записів