1. Чоловік, який готується до прийняття чернечого постригу і проживає в монастирі, виконуючи різні послухи та виконуючи вказівки старших.
2. Переносно: той, хто сліпо слухається когось, виконує чиїсь накази; прибічник, слухняна людина.
послушник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Та то якийсь послушник побіг до келій, — говорив один чоловік.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Послушник Бенедикт, ідучи о третій годині ранку зі своєї келії, розташованої в корпусі, що примикає до церкви з правого боку,прямував до стайні годувати коней — і почув крізь стіни, прикрашені пілястрами з позолоченими капітелями коринтського ордера, як об темперний релігійний живопис XVIII сторіччя лопочуть крила ангелів. Він не сумнівався ані на мить у природі цих звуків.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |