Значення
-
Властивість або стан за значенням дієслова “послухати“; здатність слухатися, покірність, дисциплінованість.
-
Добровільне підпорядкування чи виконання наказів, вимог, правил; слухняність.
-
У релігійному контексті — добровільне підкорення своєї волі Божій або церковній владі як чеснота.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. послушність, р. послушності, д. послушності, з. послушність, о. послушністю, м. послушності, к. послушносте