Словник Української Мови
Буква
1. Діалогова форма навчання, що використовується в церковній освіті, зокрема в семінаріях, під час якої викладач ставить питання, а студенти відповідають, демонструючи засвоєння матеріалу.
2. Уживана назва для збірки таких діалогів-питань та відповідей з основ християнського вчення (катехизму), призначеної для навчання.
Приклад 1:
Повинність кожного члена є безумовне послухання старшини цього братства, яке правує свою діяльність на те, аби в російського поміщицтва на нашій землі віднімати силою гроші і передавати їх обезземеленим селянам, перетворюючи так все населення в маєтне. Практично цей процес мусить відбуватися таким чином: у кожній економії чи фермі ми повинні таємного члена, який слідкуватиме за робітниками і в роботі, і в побуті, і помітивши, що якийсь працює не для пропою чи гулянки, а для того, щоб вибитися із злиднів, то йому наше братство дає непомітно для других гроші у розмірі від 500 до 1000 карбованців і портрет українського діяча культури чи політики з тим, аби селянин негайно купував хату і шматок поля або деревні на будівництво і грунт для господарства.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”